Новини

[??.??.200?]

Зустріч членів козацької дитячої організації "Дніпровська Січ" з Почесним гетьманом Українського козацтва,
ідейно-духовним батьком справжніх українських козаків, генерал-майором Збройних Сил України
Володимиром Савовичем Мулявою

"Лише той справді українській козак, у кого, по-перше, душа правдива, незрадлива та справедлива; по-друге, хто активно і рішуче діє, як оборонець, захисник і рятівник українського народу, української державності, мови та культури, забезпечує і сам творчо здійснює їх розвиток; по-третє, хто завжди щиро дбає про моральне та фізичне здоров'я, духовний і матеріальний добробут, позитивну енергетику українського народу та всього світового українства. І тільки той справді український козак, хто для реалізації цієї вищезазначеної тріади завше з чистим сумлінням, зі світлими емоціями та ясним розумом діє енергійно й винахідливо і не боїться ні життя, ні болю, ні смерті. Для українського козака в ньому самому внутрішньо існує альтернатива: Україна (а для українського козака —це життя і перемога) або смерть!".
Володимир Мулява

Запорозька Січ… Скільки подвигів, скільки прекрасних могутніх велетнів народила вона! А скільки безіменних героїв, які, відстоюючи південні рубежі Батьківщини, визволяючи полонених, примушували здригатися татарських ханів, спопеляли фортеці яничар, громили відбірні полки польсько-шляхетських загарбників. Стамбул і Кафа , Синоп і Трапезунд були свідками народження безсмертної козацької слави.

Перегорнути сторінки нашої славної історії випала чудова нагода козацьким класам нашої гімназії під час зустрічі з Почесним гетьманом Українського козацтва, генерал-майором Збройних Сил України, членом Ради Українського козацтва при Президентові України Володимиром Мулявою.

У своєму зверненні до козачат, козацьких джур, козаків Всеукраїнської громадської козацької дитячої організації "Дніпровська Січ" Володимир Савович сказав: "Маєте завжди пам'ятати, що козак — це душа правдива, незрадлива, справедлива! Козак — це, передовсім, той, у кого високий, справді козацький дух, і хто не лише називає себе козаком, але й щиро усвідомлює, діє, реалізує себе козаком за рівнем духовності та станом душі, за способом життя, діяльності та поведінки".

Звідки пішло слово "козак"?
Хто вони, ці степові лицарі?

Кожний народ на земній кулі має свою історію, своїх героїв, які багато зробили для добра, для волі своєї Батьківщини. Щасливий такий народ, але вдвічі щасливий, якщо відкриватиме своє минуле знову і знову. Ми можемо пишатися багатою історією України, пишатися тим, що й історія наша має свої героїчні постаті. Ми любимо свою Україну за все: і за вітряний степ, і за ясні зорі, і за чумацький шлях, яким наші предки мандрували до Криму. Але найбільше за те, що сформувалося в душі народу й передається з покоління в покоління. Таким духовним набуттям є пам'ять про волелюбних лицарів наших степів — запорозькх козаків.

Такими захоплюючими словами про козацьке лицарство, характерництво, життя-буття ділився із старшокласниками Почесний гетьман В.С. Мулява. Саме слово "козак" і його походження викликає багато запитань. Одні дослідники вважають його тюркським, інші — знаходять тлумачення у санскриті. Месір Іоак Гербіній вважає, що воно пов'язане із словом "коса". Звідки походить і назва козак, тобто людина, озброєна косою. А Павло Пясецький пов'язує цю назву з "козою", адже козаки нагадують кіз своїм швидким бігом та голосною розмовою. Дехто пояснює походження слова тим, що козаки одягалися в козячі шкіри. В історії козацтва ще багато білих плям, тому майбутнім поколінням належить їх прочитати.

Непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям, любов до батьків, вірність у коханні, дружбі — ось визначальні риси козаків. Навіть у наш час, якщо хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що "вона козацького роду". А щоб виділити головні якості — "гарний козак", "козарлюга".

Затамувавши подих, старшокласники слухали розповідь-спогад В.Муляви. Насамкінець зустрічі ідейно-духовний батько всіх українських козаків В.С. Мулява зазначив: "Народ живий, допоки жива його історична пам'ять. Кінчається пам'ять — кінчається нація, починається щось інше. Ці слова б'ють у серце кожного українця. Тож усім серцем прислухаймося до гомону далеких і близьких нам подій рідної історії. Пам'ятаймо: чим краще ми знатимемо історію свого народу, тим глибше усвідомимо потребу в творчій праці задля нашої країни. Любіть нашу Україну, благословенну козаками! Нехай дійде до ваших душ шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї. Хай у праці та змаганнях за правду і справедливість, моральне і фізичне здоров'я, за духовний добробут українського народу зростають і ширяться на теренах України ряди "Дніпровської Січі"!