|
[?.?.2007]
Сонцесяйна Калита
Найбільше любить і шанує наш народ — народні свята й обряди.
Це частина життя українців, пов'язана із художніми образами, піснями, добірним словом, музикою, танцями, що становить його національне обличчя, мистецьку самобутність.
"Готуючи свято "Сонцесяйна Калита", — ділиться враженнями керівник театру-студії "Дзвін" Самійленко К.П., — юні артисти провели велику підготовчу роботу: збір матеріалів, розучування пісень, дійств, складання сценарію. Діти дізнались, що саме в день Калити відбувалися великі вечорниці — одне з найулюбленіших свят молоді. Дівчата брали з собою роботу - пряли, дерли пір'я, вишивали, на вечорницях завжди було весело — можна було погомоніти, почути новини, страшні та смішні бувальщини і казки, поспівати, загадки загадати, а ще й поворожити".
Учасники свята виконали всі умови. Наприклад, господиня вправно навчала дівчат місити тісто, розкладати дрова у печі (обов'язково навхрест, бо це символ Сонця і Вогню), розпалювати їх, приказуючи: "Гори вогонь ясно, спечи нам Калиту красну! Щоб ми її кусали і горя не знали!"
Кусання Калити супроводжувалась іграми, жартами, танцями. Дзвінкоголосо звучали народні пісні: "А до мене Яків приходив", "Один місяць сходить", "Дівчино-рибчино", "За туманом" тощо.
У жартівливий діалог між господарем і дівчатами включалися глядачі, відгадуючи загадки:
— Що на світі найсильніше? (Вода).
— Що на світі найпрудкіше? (Світло).
— Скільки в небі зір?
(Як у морі піску).
— Скільки у морі піску?
(Як на землі трави).
— Скільки на землі трави?
(Як проміння у сонця).
— Скільки проміння у сонця?
(Як у людини думок).
А потім ще веселіше стало, бо почалося ворожіння. Чого тільки не придумано: і чобіт кидали, і горішки збирали, і соломинку тягнули, і кілки рахували, і воду в роті носили… Та все з приказками, з кумедними тлумаченнями. Хлопці також брали активну участь: танцювали, жартувати.
Дуже швидко промайнув час, пора й прощатися. Подякувавши господарям за гостинність, дівчата із свічками виходять на сцену, промовляючи:
Не свіча горить, а моя доля.
Як я до тебе, так ти до мене!
Вовіки віків, амінь.
|
